Експериментально досліджено електронне збудження квазіметастабільного стану (4 p 5 5 s 5 p ) 4 S 3/2 атома рубідію в діапазоні енергій зіткнень від порогу до 19 еВ. Функція збудження, яка одержана при моноенергетичності електронного пучка 0.12 еВ, вказує на наявність припорогових резонансів негативного іона рубідію. Здійснено порівняння з експериментальними та теоретичними перерізами збудження квартетного автоіонізаційного стану (4 p 5 4 d 5 s ) 4 P 1/2 атома рубідію та квазіметастабільного стану (3 p 5 4 s 4 p ) 4 S 3/2 атома калію. Максимальне значення перерізу збудження стану (4 p 5 5 s 5 p ) 4 S 3/2 складає σ=3.77×10 -18 см 2 .
Експериментально досліджено електронне збудження квазіметастабільного стану (4 p 5 5 s 5 p ) 4 S 3/2 атома рубідію в діапазоні енергій зіткнень від порогу до 19 еВ. Функція збудження, яка одержана при моноенергетичності електронного пучка 0.12 еВ, вказує на наявність припорогових резонансів негативного іона рубідію. Здійснено порівняння з експериментальними та теоретичними перерізами збудження квартетного автоіонізаційного стану (4 p 5 4 d 5 s ) 4 P 1/2 атома рубідію та квазіметастабільного стану (3 p 5 4 s 4 p ) 4 S 3/2 атома калію. Максимальне значення перерізу збудження стану (4 p 5 5 s 5 p ) 4 S 3/2 складає σ=3.77×10 -18 см 2 .
У методі гіперсферичних координат проведено розрахунки енергії основного стану від’ємного іону позитрону в Борн-Оппенгеймерівському та адіабатичному наближеннях з врахуванням внесків кутових та радіальних кореляцій. Виявлено точки квазіперетину автоіонізаційних адіабатичних потенціалів, що приводить до утворення структури у неадіабатичному потенціалі. Проведено порівняння отриманих значень енергії із розрахунками, проведеними за допомогою інших методів. Показано, що для одержання значення енергії із точністю 10 -4 а.о. у базис для визначення адіабатичних потенціалів необхідно включати понад 100 елементів, або проводити апроксимацію Паде за розмірністю базису.
В роботі представлено нові дані по збудженню іонних спектральних ліній стронцію із метастабільних атомних станів. Експерименти здійснювались оптичним методом із застосуванням техніки перехресних електронного та атомного пучків. Отримані результати є основою для майбутньою пошуку можливих механізмів утворення іона стронцію з метастабільних атомних станів.
У статті здійснено комплексний огляд сучасного стану постквантової криптографії (PQC) та проаналізовано стратегічну необхідність міграції цифрової інфраструктури до нових криптографічних стандартів.Актуальність дослідження зумовлена загрозою, яку становлять потужні універсальні квантові комп'ютери, здатні ефективно реалізувати Алгоритм Шора для розв'язання математичних задач, на яких ґрунтується безпека домінуючих сьогодні алгоритмів з відкритим ключем (RSA, ECDSA).Особливо підкреслено концепцію «загрози зберігання» (SNDL), згідно з якою перехоплені сьогодні зашифровані дані можуть бути скомпрометовані у майбутньому.Проаналізовано основні напрямки PQC, включаючи криптографію на решітках (Lattice-based), кодових словах, хеш-функціях та багаточленах.Центральним елементом роботи є детальний аналіз та оцінка результатів процесу стандартизації NIST (США).У липні 2022 року NIST обрав перші стандарти, які стали основою для глобальної міграції: CRYSTALS-Kyber для ключового обміну (KEM) та CRYSTALS-Dilithium, FALCON, SPHINCS+ для цифрових підписів.Представлено порівняльну таблицю цих стандартизованих алгоритмів, що наочно демонструє критичні компроміси між продуктивністю (швидкість CPU-циклів), розмірами даних (ключі та підписи) та ступенем консервативності безпеки.Обговорено, як вибір конкретного алгоритму залежить від вимог цільової системи (висока пропускна здатність vs. обмежені ресурси чи довгострокова безпека).Виділено ключові інженерні та наукові проблеми, що залишаються невирішеними, зокрема, необхідність подальшого криптоаналізу нових математичних структур, забезпечення захисту від побічних каналів атак та розробка ефективних гібридних схем (поєднання класичних та PQC-алгоритмів) для плавного переходу.
ДИФЕРЕНЦIАЛЬНИЙ ПЕРЕРIЗ ФОТОЕФЕКТУ В ДЕФОРМОВАНОМУ ЕЛЕКТРОМАГНIТНОМУ ПОЛI I. О. Вакарчук, Ю. М. Дякiв Кафедра теоретичної фiзики Львiвського нацiонального унiверситету iменi Iвана Франка, вул.Драгоманова, 12, Львiв, 79005, Україна (Отримано 17 червня 2014 р.; в остаточному виглядi 30 червня 2014 р.)Розраховано диференцiальний перерiз фотоефекту атома в деформованому електромагнiтному полi, коли компоненти узагальнених координат та iмпульсiв пiдпорядкованi деформованим дужкам Пуассона.Диференцiальний перерiз зводиться до звичайного при наближеннi деформацiйного параметра β до нуля, а також зменшується зi збiльшенням β i прямує до нуля при β → ∞.
Пошук розв'язків рівняння Шредінгера (SE) з моделями фізично мотивованих потенціалів призвів до відкриття нових фізичних і хімічних явищ. Наприклад, потенціал псевдогармонічного осцилятора (PHOP) має дуже цікаву історію: він часто використовується для обчислення нормалізації зв'язаних станів і енергетичних рівнів деяких двохатомних молекул. Це дослідження було розділене на дві частини. По-перше, ми перетворили механічні властивості, пов'язані з постійною силою, довжиною рівноважного зв'язку, ортонормованою хвильовою функцією та власними значеннями енергії, на відповідні атомні властивості, які включають енергію дисоціації, та рівноважне міжмолекулярне розділення з метою застосування до гомоядерних двохатомних молекул, таких як O2, N2 та H2, і гетероядерних двохатомних молекул, таких як CH і ScH. По-друге, ми дослідили деякі аспекти модифікованого 2D-PHOP (2DMPHOP) в некомутативній 2D реальній просторовій фазі (NC: 2D-RSP) через узагальнений метод зсуву Боппа в рамках параметрів, обумовлених (просторово-фазовою) некомутативністю (θ, θ), за допомогою розв'язку 2D-деформованого SE (2D-DSE). Ми реконструювали глобальний оператор Гамільтона для 2DMPHOP з трьома фундаментальними частинами: перша – звичайний оператор Гамільтона, в комутативній квантовій механіці (CQM); друга частина – спін-орбітальний оператор Hso-ph (r, θ, θ) , а третя – модифікований зеєманівський оператор Hz-ph (r, χ, σ) і відповідні власні значення енергії за допомогою методу збурень. Крім того, ми показали, що глобальна квантова група (GQG) симетрій (NC: 2D-RSP) була автоматично розбита і замінена підгрупою (NC: 2D-RS) при взаємодіях молекул 2D-MPHOP. Ми знайшли енергетичні рівні досліджуваних гомоядерних і гетероядерних двохатомних молекул у CQM як особливий випадок, коли одночасно використовуємо два обмеження (θ, θ) → (0, 0) .
ВІД СУБСТАНЦІЇ ДО ЙМОВІРНОСТІ: ОНТОЛОГІЧНА КРИЗА КЛАСИЧНОГО ВСЕСВІТУ В ЕПОХУ КВАНТОВОЇ ФІЗИКИ Постановка проблеми.Сучасна фізична наука перебуває у стані глибокої концептуальної трансформації.Класична парадигма, що базувалася на понятті субстанції як об'єктивної матерії, що рухається за детерміністичними законами, зіткнулася з непереборними протиріччями на мікрорівні.Проблема переходу від визначеності до імовірності є не лише теоретичним викликом для фундаментальної фізики, а й має критичне значення для практичного розвитку квантових технологій, сенсорики та обчислювальних систем.Розуміння онтологічного статусу об'єктів у стані суперпозиції є необхідною умовою для подолання кризи у побудові єдиної теорії поля.Протягом тривалого часу в межах наукової думки визначну роль відігравала концепція об'єктивної інваріантності, згідно якою фізичні характеристики реальності не залежить від акту їхнього сприйняття суб'єктом пізнання.Однак розвиток квантової механіки докорінно змінив цю парадигму оголосивши суперечність між повсякденним досвідом людини та справжньою природою фізичних процесів.Сьогодні постає проблема у переосмисленні природи буття спираючись на актуальні наукові теорії.Розробка квантових комп'ютерів та квантового Інтернету також залежить від нашої здатності маніпулювати станами, які не мають класичних аналогів.Розуміння природи «імовірнісної реальності» є критичним для боротьби з декогеренцією -процесом, який руйнує квантові стани при контакті з макросвітом.Нова парадигма «реальності як інформація» веде до створення абсолютно захищених каналів зв'язку, де закони природи (а не математичні алгоритми) гарантують таємність даних.Отже, дослідження переходу від субстанційного до імовірнісного бачення світу є центральним завданням сучасної епістемології та фізики.