Challenges
Datasets
Workspaces
Papers
Discussions
Leaderboard
Log inSign up
Challenges
Datasets
Workspaces
Papers
Discussions
Leaderboard
Blog
Job Board
Q3AS

© 2026 Aqora Quantum S.A.S.

TermsPrivacyLegal Notice

A Version of Jung’s Synchronicity in the Event ofCorrelation of Mental Processes in the Past and the Future: Possible Role of QuantumEntanglement in Quantum Vacuum (Варіант синхронії за Юнгом при кореляції психічних процесів у минулому та майбутньому: можлива роль сплутаних квантових станів у квантовому вакуумі)

Igor V. Limar

Published Sep 1, 2012• 0 citations
OpenAlex

Abstract

This paper deals with the version of Jung’s synchronicity in which correlation between mental processes of two different persons takes place not just in the case when at a certain moment of time the subjects are located at a distance from each other, but also in the case when both persons are alternately (and sequentially, one after the other) located in the same point of space. In this case, a certain period of time lapses between manifestation of mental process in one person and manifestation of mental process in the other person. Transmission of information from one person to the other via classical communication channel is ruled out. The author proposes a hypothesis, whereby such manifestation of synchronicity may become possible thanks to existence of quantum entanglement between the past and the future within the light cone. This hypothesis is based on the latest perception of the nature of quantum vacuum. (Розглянуто такий варіант проявлення синхронії за Юнгом, при якому кореляція між психічними процесами двох різних людей має місце не просто для випадку коли суб’єкти в визначений момент часу знаходяться на деякому відстані один від іншого, але для випадку коли обидві людини по черзі (та послідовно – один після іншого) знаходяться у одній і тій самій точці простору. При цьому між проявленням психічного процесу однієї людини та проявленням психічного процесу другої людини минає певний час. Передача інформації від однієї людини іншої по класичному каналу зв’язку виключається. Пропонується гіпотеза, згідно якої таке проявлення синхронії можливо дякуючи існуванню сплутаних квантових станів між минулим та майбутнім у межах світлового конусу. Ця гіпотеза базується на самих сучасних уявленнях о природі квантового вакууму)

Related papers

A Version of Jung’s Synchronicity in the Event of Correlation of Mental Processes in the Past and the Future: Possible Role of Quantum Entanglement in Quantum Vacuum

Igor V. Limar

This paper deals with the version of Jung's synchronicity in which correlation between mental processes of two different persons takes place not just in the case when at a certain moment of time the subjects are located at a distance from each other, but also in the case when both persons are alternately (and sequentially, one after the other) located in the same point of space. In this case, a certain period of time lapses between manifestation of mental process in one person and manifestation of mental process in the other person. Transmission of information from one person to the other via classical communication channel is ruled out. The author proposes a hypothesis, whereby such manifestation of synchronicity may become possible thanks to existence of quantum entanglement between the past and the future within the light cone. This hypothesis is based on the latest perception of the nature of quantum vacuum

NeuroQuantology•Jan 30, 2012•2 citations

A Version of Jung's Synchronicity in the Event of Correlation of Mental Processes in the Past and the Future: Possible Role of Quantum Entanglement in Quantum Vacuum

Igor V. Limar

This paper deals with the version of Jung's synchronicity in which correlation between mental processes of two different persons takes place not just in the case when at a certain moment of time the subjects are located at a distance from each other, but also in the case when both persons are alternately (and sequentially, one after the other) located in the same point of space. In this case, a certain period of time lapses between manifestation of mental process in one person and manifestation of mental process in the other person. Transmission of information from one person to the other via classical communication channel is ruled out. The author proposes a hypothesis, whereby such manifestation of synchronicity may become possible thanks to existence of quantum entanglement between the past and the future within the light cone. This hypothesis is based on the latest perception of the nature of quantum vacuum

•Sep 28, 2011•0 citations

Extended Phase Space Interpretation of Quantum Superposition / Розширене фазове просторове тлумачення квантової суперпозиції

Gorlov

This work proposes an extended phase space interpretation of quantum superposition. Unlike Copenhagen collapse or Many‑Worlds branching, this model treats superposition as a dynamic configuration of amplitude density across possible realizations. It allows entangled states such as GHZ and cluster networks to be understood as self‑sustaining complexes, interference as a filtering mechanism, and coherence limits as geometric and combinatorial boundaries. The approach opens new possibilities for analyzing stability, coherence, and decoherence‑free structures, with implications for simulations and experiments in quantum information and topological systems.---У роботі пропонується розширене фазове просторове тлумачення квантової суперпозиції. На відміну від копенгагенського колапсу чи мультимирового розгалуження, модель розглядає суперпозицію як динамічну конфігурацію амплітудної густини між можливими реалізаціями. Це дозволяє трактувати заплутані стани (GHZ, кластерні мережі) як самопідтримувані комплекси, інтерференцію — як механізм фільтрації, а межі когерентності — як геометричні та комбінаторні границі. Підхід відкриває нові можливості для аналізу стійкості та когерентності, а також для симуляцій і експериментів у квантовій інформації та топологічних системах.

•Feb 16, 2026•0 citations

Carl G. Jung’s Synchronicity and Quantum Entanglement: Schrödinger’s Cat ‘Wanders’ Between Chromosomes

Igor V. Limar

One of the most prospective directions of study of C.G. Jung's synchronicity phenomenon is reviewed considering the latest achievements of modern science. The attention is focused mainly on the quantum entanglement and related phenomena - quantum coherence and quantum superposition. It is shown that the quantum non-locality capable of solving the Einstein-Podolsky-Rosen paradox represents one of the most adequate physical mechanisms in terms of conformity with the Jung's synchronicity hypothesis. An attempt is made on psychophysiological substantiation of synchronicity within the context of molecular biology. An original concept is proposed, stating that biological molecules involved in cell division during mitosis and meiosis, particularly DNA may be considered material carriers of consciousness. This assumption may be formulated on the basis of phenomenology of Jung's analytical psychology

•Jun 1, 2012•0 citations

Синхронія за К. Г. Юнгом та сплутані квантові стани: кіт Шредінгера «блукає» між хромосомами

Igor V. Limar

Один з найбільш перспективних напрямків дослідження феномену синхронії за К. Г. Юнгом розглядується з позиції останніх досягнень сучасної науки. Увага зосереджена, головним чином, на сплутаних квантових станах та пов'язаних феноменах – квантової когерентності та квантової суперпозиції. Показано що квантова нелокальність, яка здатна розв'язати парадокс Ейнштейна –Подольского-Розена є одним з найбільш адекватних фізичних механізмів у плані відповідності гіпотезі синхронії Юнга. Здійснена спроба психофізіологічного обґрунтування синхронії у контексті молекулярної біології. Запропоновано оригінальну концепцію, згідно якої, біологічні молекули що задіяні при поділу клітини під час мітозу та мейозу, зокрема ДНК, можуть бути матеріальними носіями свідомості. Це припущення може бути сформульовано на основі феноменології аналітичної психології Юнга.

•Jun 1, 2011•0 citations

From substance to probability: the ontological crisis of the classical universe in the era of quantum physics

I. V. Tymkiv, Olha Rak

ВІД СУБСТАНЦІЇ ДО ЙМОВІРНОСТІ: ОНТОЛОГІЧНА КРИЗА КЛАСИЧНОГО ВСЕСВІТУ В ЕПОХУ КВАНТОВОЇ ФІЗИКИ Постановка проблеми.Сучасна фізична наука перебуває у стані глибокої концептуальної трансформації.Класична парадигма, що базувалася на понятті субстанції як об'єктивної матерії, що рухається за детерміністичними законами, зіткнулася з непереборними протиріччями на мікрорівні.Проблема переходу від визначеності до імовірності є не лише теоретичним викликом для фундаментальної фізики, а й має критичне значення для практичного розвитку квантових технологій, сенсорики та обчислювальних систем.Розуміння онтологічного статусу об'єктів у стані суперпозиції є необхідною умовою для подолання кризи у побудові єдиної теорії поля.Протягом тривалого часу в межах наукової думки визначну роль відігравала концепція об'єктивної інваріантності, згідно якою фізичні характеристики реальності не залежить від акту їхнього сприйняття суб'єктом пізнання.Однак розвиток квантової механіки докорінно змінив цю парадигму оголосивши суперечність між повсякденним досвідом людини та справжньою природою фізичних процесів.Сьогодні постає проблема у переосмисленні природи буття спираючись на актуальні наукові теорії.Розробка квантових комп'ютерів та квантового Інтернету також залежить від нашої здатності маніпулювати станами, які не мають класичних аналогів.Розуміння природи «імовірнісної реальності» є критичним для боротьби з декогеренцією -процесом, який руйнує квантові стани при контакті з макросвітом.Нова парадигма «реальності як інформація» веде до створення абсолютно захищених каналів зв'язку, де закони природи (а не математичні алгоритми) гарантують таємність даних.Отже, дослідження переходу від субстанційного до імовірнісного бачення світу є центральним завданням сучасної епістемології та фізики.

Актуальні проблеми філософії та соціології•May 29, 2026•0 citations
This paper deals with the version of Jung’s synchronicity in which correlation between mental processes of two different persons takes place not just in the case when at a certain moment of time the subjects are located at a distance from each other, but also in the case when both persons are alternately (and sequentially, one after the other) located in the same point of space. In this case, a certain period of time lapses between manifestation of mental process in one person and manifestation of mental process in the other person. Transmission of information from one person to the other via classical communication channel is ruled out. The author proposes a hypothesis, whereby such manifestation of synchronicity may become possible thanks to existence of quantum entanglement between the past and the future within the light cone. This hypothesis is based on the latest perception of the nature of quantum vacuum. (Розглянуто такий варіант проявлення синхронії за Юнгом, при якому кореляція між психічними процесами двох різних людей має місце не просто для випадку коли суб’єкти в визначений момент часу знаходяться на деякому відстані один від іншого, але для випадку коли обидві людини по черзі (та послідовно – один після іншого) знаходяться у одній і тій самій точці простору. При цьому між проявленням психічного процесу однієї людини та проявленням психічного процесу другої людини минає певний час. Передача інформації від однієї людини іншої по класичному каналу зв’язку виключається. Пропонується гіпотеза, згідно якої таке проявлення синхронії можливо дякуючи існуванню сплутаних квантових станів між минулим та майбутнім у межах світлового конусу. Ця гіпотеза базується на самих сучасних уявленнях о природі квантового вакууму)
This paper deals with the version of Jung's synchronicity in which correlation between mental processes of two different persons takes place not just in the case when at a certain moment of time the subjects are located at a distance from each other, but also in the case when both persons are alternately (and sequentially, one after the other) located in the same point of space. In this case, a certain period of time lapses between manifestation of mental process in one person and manifestation of mental process in the other person. Transmission of information from one person to the other via classical communication channel is ruled out. The author proposes a hypothesis, whereby such manifestation of synchronicity may become possible thanks to existence of quantum entanglement between the past and the future within the light cone. This hypothesis is based on the latest perception of the nature of quantum vacuum
This paper deals with the version of Jung's synchronicity in which correlation between mental processes of two different persons takes place not just in the case when at a certain moment of time the subjects are located at a distance from each other, but also in the case when both persons are alternately (and sequentially, one after the other) located in the same point of space. In this case, a certain period of time lapses between manifestation of mental process in one person and manifestation of mental process in the other person. Transmission of information from one person to the other via classical communication channel is ruled out. The author proposes a hypothesis, whereby such manifestation of synchronicity may become possible thanks to existence of quantum entanglement between the past and the future within the light cone. This hypothesis is based on the latest perception of the nature of quantum vacuum
This work proposes an extended phase space interpretation of quantum superposition. Unlike Copenhagen collapse or Many‑Worlds branching, this model treats superposition as a dynamic configuration of amplitude density across possible realizations. It allows entangled states such as GHZ and cluster networks to be understood as self‑sustaining complexes, interference as a filtering mechanism, and coherence limits as geometric and combinatorial boundaries. The approach opens new possibilities for analyzing stability, coherence, and decoherence‑free structures, with implications for simulations and experiments in quantum information and topological systems.---У роботі пропонується розширене фазове просторове тлумачення квантової суперпозиції. На відміну від копенгагенського колапсу чи мультимирового розгалуження, модель розглядає суперпозицію як динамічну конфігурацію амплітудної густини між можливими реалізаціями. Це дозволяє трактувати заплутані стани (GHZ, кластерні мережі) як самопідтримувані комплекси, інтерференцію — як механізм фільтрації, а межі когерентності — як геометричні та комбінаторні границі. Підхід відкриває нові можливості для аналізу стійкості та когерентності, а також для симуляцій і експериментів у квантовій інформації та топологічних системах.
One of the most prospective directions of study of C.G. Jung's synchronicity phenomenon is reviewed considering the latest achievements of modern science. The attention is focused mainly on the quantum entanglement and related phenomena - quantum coherence and quantum superposition. It is shown that the quantum non-locality capable of solving the Einstein-Podolsky-Rosen paradox represents one of the most adequate physical mechanisms in terms of conformity with the Jung's synchronicity hypothesis. An attempt is made on psychophysiological substantiation of synchronicity within the context of molecular biology. An original concept is proposed, stating that biological molecules involved in cell division during mitosis and meiosis, particularly DNA may be considered material carriers of consciousness. This assumption may be formulated on the basis of phenomenology of Jung's analytical psychology
Один з найбільш перспективних напрямків дослідження феномену синхронії за К. Г. Юнгом розглядується з позиції останніх досягнень сучасної науки. Увага зосереджена, головним чином, на сплутаних квантових станах та пов'язаних феноменах – квантової когерентності та квантової суперпозиції. Показано що квантова нелокальність, яка здатна розв'язати парадокс Ейнштейна –Подольского-Розена є одним з найбільш адекватних фізичних механізмів у плані відповідності гіпотезі синхронії Юнга. Здійснена спроба психофізіологічного обґрунтування синхронії у контексті молекулярної біології. Запропоновано оригінальну концепцію, згідно якої, біологічні молекули що задіяні при поділу клітини під час мітозу та мейозу, зокрема ДНК, можуть бути матеріальними носіями свідомості. Це припущення може бути сформульовано на основі феноменології аналітичної психології Юнга.
ВІД СУБСТАНЦІЇ ДО ЙМОВІРНОСТІ: ОНТОЛОГІЧНА КРИЗА КЛАСИЧНОГО ВСЕСВІТУ В ЕПОХУ КВАНТОВОЇ ФІЗИКИ Постановка проблеми.Сучасна фізична наука перебуває у стані глибокої концептуальної трансформації.Класична парадигма, що базувалася на понятті субстанції як об'єктивної матерії, що рухається за детерміністичними законами, зіткнулася з непереборними протиріччями на мікрорівні.Проблема переходу від визначеності до імовірності є не лише теоретичним викликом для фундаментальної фізики, а й має критичне значення для практичного розвитку квантових технологій, сенсорики та обчислювальних систем.Розуміння онтологічного статусу об'єктів у стані суперпозиції є необхідною умовою для подолання кризи у побудові єдиної теорії поля.Протягом тривалого часу в межах наукової думки визначну роль відігравала концепція об'єктивної інваріантності, згідно якою фізичні характеристики реальності не залежить від акту їхнього сприйняття суб'єктом пізнання.Однак розвиток квантової механіки докорінно змінив цю парадигму оголосивши суперечність між повсякденним досвідом людини та справжньою природою фізичних процесів.Сьогодні постає проблема у переосмисленні природи буття спираючись на актуальні наукові теорії.Розробка квантових комп'ютерів та квантового Інтернету також залежить від нашої здатності маніпулювати станами, які не мають класичних аналогів.Розуміння природи «імовірнісної реальності» є критичним для боротьби з декогеренцією -процесом, який руйнує квантові стани при контакті з макросвітом.Нова парадигма «реальності як інформація» веде до створення абсолютно захищених каналів зв'язку, де закони природи (а не математичні алгоритми) гарантують таємність даних.Отже, дослідження переходу від субстанційного до імовірнісного бачення світу є центральним завданням сучасної епістемології та фізики.